Минає чергова річниця, як громада і країна втратила свого Героя-захисника Олександра КОБЛЮКА.
З портрета дивиться усміхнений хлопчина.
В душі у нього – жага до життя.
Все перекреслила страшна хвилина,
і вже в цей світ немає вороття.
Він загинув зовсім молодим, а йому ж хотілось жити.
Смерть його, як заповідь живим: Україну треба боронити.
Шановна громадо! Сьогодні, минає річниця загибелі КОБЛЮКА Олександра Олександровича — молодого воїна, який боровся за мир в Україні, захищаючи дорогих серцю людей та землю, яку любив понад усе. Не кожен зможе, дивлячись смерті в очі, – стояти пліч-о-пліч із побратимами, не боячись за своє життя – рятувати інших та мужньо боротися за свободу своєї країни, а він зміг!
Нажаль, ми не зможемо повернути до життя полеглих оборонців, але світлий спoмин прo нашого земляка, нaзaвжди зaлишиться у нaших серцях! Ця нелегка дата нагадує нам про ціну миру та свободи, а також про важливість збереження пам’яті про наших Героїв для наступних поколінь.
Тож схилімо голови в пошані перед тими, хто віддав своє життя за нас… Згадаймо добрим словом і тихою молитвою. Вічна пам’ять, слава і шана Герою-земляку, а його рідним і близьким — наші глибокі співчуття і низький уклін.
Спочивай з миром! Герої не вмирають! Вони назавжди в наших серцях!
