Гончарство в Троянові: історія, традиції та сучасний стан
Історичний контекст
Троянів, розташований у Житомирській області, має глибокі традиції гончарства, які сягають давніх часів. У XIX столітті тут активно розвивалися кустарні промисли, серед яких гончарство займало провідне місце. Місцеві майстри виготовляли високоякісні вироби: горщики, миски, глечики та інші предмети домашнього вжитку. Їхня продукція користувалася популярністю не лише в межах Волинської губернії, а й далеко за її межами.
Щорічні ярмарки ставали головними точками продажу, де троянівські гончарі могли реалізовувати свої роботи. Вироби славилися якістю, довговічністю та оригінальним орнаментом, який робив кожен предмет унікальним.
Археологічні знахідки та давнє гончарство
Традиції керамічного виробництва в Троянові мають ще глибші корені. Археологічні розкопки свідчать, що в цьому регіоні гончарством займалися ще за часів трипільської культури (IV–III тисячоліття до н.е.). У знайдених фрагментах давньої кераміки простежуються мотиви, подібні до тих, що використовували місцеві майстри у XIX–XX століттях.
Особливо цікаві орнаментальні елементи, які повторюються у виробах різних епох: хвилясті лінії (символ води та родючості), спіралі (знак безкінечності життя), розетки та геометричні візерунки. Це вказує на спадковість знань і зв'язок поколінь, які передавали традиції гончарства від давнини до сучасності.
Гончарне виробництво Фелікса Банковського
На початку XX століття у Троянові діяло гончарне виробництво, засноване підприємцем Феліксом Банковським. Завдяки йому ремесло отримало новий імпульс для розвитку. Підприємство забезпечувало роботою десятки майстрів, а продукція експортувалася навіть за межі регіону.
Артіль "Червоний керамік"
У 1930 році в Троянові була заснована гончарна артіль "Червоний керамік", яка об'єднала місцевих майстрів. Вона відіграла значну роль у розвитку керамічного мистецтва регіону.
Головною метою артілі було збереження та вдосконалення традиційних технік, впровадження нових методів роботи з глиною та підвищення якості продукції. Завдяки артілі троянівські гончарі отримали можливість розвиватися, обмінюватися досвідом та популяризувати свої вироби.
Технології виробництва
Гончарство в Троянові базувалося на використанні місцевої глини, яка мала чудові пластичні властивості. Основні етапи створення виробів включали:
• Видобуток та підготовку глини. Сировину очищали від домішок, вимішували та надавали їй потрібну консистенцію.
• Формування виробів. Гончарі працювали вручну або використовували гончарне коло.
• Сушіння. Готові форми залишали під сонцем або в спеціальних приміщеннях.
• Випалювання. Вироби обпалювали у печах при температурі 900–1000°C, що забезпечувало їхню міцність.
• Оздоблення. Залежно від призначення посуду, його могли покривати поливою або розписувати природними фарбами (ангобами).
Особливості троянівської кераміки
Троянівські гончарі використовували унікальні методи декорування своїх виробів. Вони оздоблювали посуд кольоровими ангобами (червінька, побілка, зелень), підполив'яними розписами або рельєфними елементами. Найпоширенішими мотивами були спіралі, розетки, хвилі та зірки.
Окрім ужиткової кераміки, у Троянові також виготовляли іграшковий посуд і декоративні статуетки. До 1920-х років місцеві майстри активно виробляли фігурний посуд, що використовувався як сувенірна продукція.
Відомі майстри
Одним із найвідоміших троянівських гончарів був Іван Горілий. У середині 1930-х років він працював у місцевій артілі та виготовляв ужитковий теракотовий і полив'яний посуд. Особливо цінувалися його мініатюрні вироби – іграшковий посуд "монетка", який нагадував зменшені копії справжніх гончарних виробів.
Його роботи відзначалися високою якістю, художньою довершеністю та традиційними елементами декору.
Гончарство у житті громади
У XIX столітті гончарство було невід'ємною частиною життя троянівців. Ремесло передавалося з покоління в покоління: майстри навчали дітей та онуків, зберігаючи традиційні техніки.
Окрім ужиткових функцій, гончарні вироби використовувалися в обрядах. Наприклад, горщики та миски клали в могили померлих як символ достатку та захисту в потойбічному світі.
Сучасний стан гончарства у Троянові
Сьогодні гончарство в Троянові не має такого розмаху, як у минулому. Проте історія та традиції місцевих майстрів продовжують жити в пам'яті громади.
Гончарні вироби все ще можна побачити на виставках і культурних заходах, присвячених народним промислам. Деякі ентузіасти намагаються відродити ремесло, проводячи майстер-класи та популяризуючи традиційні техніки.
Чи є шанс на відродження?
Зростаючий інтерес до народних ремесел дає надію на відновлення гончарної справи. У деяких громадах Житомирщини діють гончарні гуртки, де навчають традиційним методам роботи з глиною.
Організація фестивалів гончарства, майстер-класів та художніх виставок може сприяти поверненню Троянова до переліку гончарних центрів України.
Висновок
Гончарство в Троянові має багату історію та глибоке коріння. Місцеві майстри зробили значний внесок у розвиток української кераміки, створюючи вироби, які цінувалися далеко за межами регіону.
Сьогодні відродження цього ремесла залежить від активності громади та підтримки народних традицій. Збереження гончарної спадщини стане важливим кроком у збереженні культурної ідентичності Троянова.
