А пам’ять не згасає… Річниця загибелі Захисників України Максима Шаробокова та Станіслава Романенка.
Холодний смуток душу охопив,
Дощем заплакав... Свічка догорає...
Він не дожив, не докохав, не долюбив...
Та праведна душа не помирає...
Вона тепер у світлому раю,
Вона тепер на небі вже, у Бога.
Поліг із честю воїн у бою,
Щоб ближче стала наша Перемога.
Час неможливо зупинити. Але він не зітре з нашої пам'яті імена Героїв-земляків, які віддали своє життя у війні за Україну..
Сьогодні минає річниця з дня загибелі Героїв України Шаробокова Максима Володимировича та Романенка Станіслава Юрійовича, які поклали життя, захищаючи свою Батьківщину.
Ця річниця гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті.
Доземний уклін Героям за їхню вірність, чесність, мужність та силу.
Щирі співчуття родинам загиблих Воїнів. Сумуємо... Низько схиляємо голови у скорботі... Розуміємо, що жодні співчуття не зменшать біль втрати, жодне слово не втамує тугу в серці ні через рік, ні через десятки років.
З глибокою повагою ми завжди пам’ятатимемо наших Захисників. Вони назавжди залишиться жити в серцях мешканців Новогуйвинської громади.
Схилімо голови в пошані перед тими, хто віддав своє життя за нас… Не зможемо повернути до життя полеглих оборонців, але можемо зберегти пам’ять про них!
Вічна слава українським Захисникам! Слава Україні!
