А пам’ять не згасає… Річниця загибелі Захисника України Артема Вознюка.
Холодний смуток душу охопив,
Дощем заплакав... Свічка догорає...
Він не дожив, не докохав, не долюбив...
Та праведна душа не помирає...
Вона тепер у світлому раю,
Вона тепер на небі вже, у Бога.
Поліг із честю воїн у бою,
Щоб ближче стала наша Перемога.
Час неможливо зупинити. Але він не зітре з нашої пам'яті імена Героїв-земляків, які віддали своє життя у війні за Україну..
Сьогодні минає річниця з дня загибелі Героя України Вознюка Артема Михайловича, який поклав життя, захищаючи свою Батьківщину.
Ця річниця гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті.
Доземний уклін Герою за його вірність, чесність, мужність та силу.
Щирі співчуття родині загиблого Воїна. Сумуємо... Низько схиляємо голови у скорботі... Розуміємо, що жодні співчуття не зменшать біль втрати, жодне слово не втамує тугу в серці ні через рік, ні через десятки років.
З глибокою повагою ми завжди пам’ятатимемо нашого Захисника. Він назавжди залишиться жити в серцях мешканців Новогуйвинської громади.
Схилімо голови в пошані перед тими, хто віддав своє життя за нас… Не зможемо повернути до життя полеглих оборонців, але можемо зберегти пам’ять про них!
Вічна слава українському Захиснику! Слава Україні!
