Пам’ятки громади!
У 1983 році, за пропозицією Асамблеї Міжнародної ради з питань охорони пам’яток та визначних місць (ICOMOS), створеній при ЮНЕСКО, Центр культурної спадщини ЮНЕСКО оголосив18 квітня Міжнародним днем пам’яток та визначних місць (International Day of Monuments and Sites). Завдання цього свята – ще раз нагадати світовому суспільству про різноманіття культурної спадщини створеної зусиллями багатьох народів за всю історію людства, її вразливість та необхідність збереження для майбутніх поколінь. Девізом Міжнародного дня пам'яток та історичних місць стали слова: «Збережемо нашу історичну батьківщину». На підтримку ініціативи вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам’ятників історії та культури України було ухвалено встановити в країні відповідне свято, відзначати яке слід щорічно 18 квітня − у Міжнародний день пам’ятників і визначних пам’яток. В Україні цей день має назву − День пам’яток історії та культури, відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 1999 року № 1062/99.
В Новогуйвинській громаді знаходяться такі пам’ятки історії та визначні місця, як садиба першої чверті ХІХ ст. в с. Сінгури, маєток Модеста Єзерського в с. Іванківці, польова ставка райхсфюрера СС Генріха Гіммлера в селищі Гуйва, пам`ятні знаки на місці розстрілу євреїв поблизу с. Вертокиївка, водоспад на р. Гнилоп’ять в с. Троянів, Михайлівська церква в с. Озерянка, гарнізонний Будинок офіцерів в селищі Озерне тощо.
Багатьма легендами овіяний бункер, що знаходиться в селищі Гуйва. Ставка Генріха Гіммлера Геґевальд (нім. «Заповідний ліс») - одна з 16 в Європі і одна з 3-х в Україні ставок вищих чинів Вермахту. Територія ставки становила 12 соток і була замаскована насадженнями. На території розташовувалися: двоповерховий штаб військового керівництва, бункери, тенісні корти. Бункери були надійно захищені і мали стіни товщиною 3 метри та півметровий шар гуми для додатковоuj захисту від повітряної атаки. Про ставку «Гегевальд» світова спільнота дізналася із мемуарів Шелленберга у 1956 році. До наших днів збереглося два бункери. Один з них знаходиться на території військової частини, тому доступ до нього закритий, а другий бункер можна оглянути.
Гіммлер бував у Гегевальді тільки тоді, коли у свою українську ставку Вервольф приїжджав Гітлер. Проте, у ставці було проведено декілька важливих зустрічей. У серпні 1942 року сюди таємно приїжджав шеф політичної розвідки Німеччини Вальтер Шелленберг. Крім Шелленберга в Гегевальді побували Ламмерс, Ріббентроп і райхскомісар України Еріх Кох. Дотримуючись вищевикладеного плану, вже в серпні 1942 р. Гіммлер віддав наказ організувати навколо своєї резиденції перші поселення «справжніх німецьких селян», виселивши українських селян. У новостворену колонію Гегевальд увійшло 29 сіл, українські назви яких гітлерівці замінили німецькими, а кожен німецький переселенець отримав 20 гектарів орної землі.
Наприкінці літа 1942 року тут відбулася нарада найвищих чинів поліції і командирів частин СС. Тоді Гіммлер зачитав відомий план «Ост», який передбачав колонізацію окупованих східних територій.
Ця пам’ятка буде цікавою любителям історії.
А тим, хто бажає насолодитися красою природи, варто відвідати мальовниче село Троянів. Це село є окрасою громади, його околиці завдяки казковим краєвидам та виходам на поверхню гірських порід справедливо навивають малою Швейцарією Житомирщини. Троянів - дуже древній. Село цікаве тим, що біля нього знаходяться розкопки поселень епохи неоліту, що датуються 3 тисячоліттям до нашої ери, також тут знайдені залишки трипільських городищ. Головна принада Троянова - троянівський водоспад, який був утворений на ділянці греблі річки Гнилоп’ять, що залишилася від місцевого водяного млина. Річка нижче водоспаду плавно розходиться, тим самим утворюючи невеликий ставок, де вгору за течією побудовано місток. Вище за водоспадом знаходиться печера. Найзагадковіше, що є в Троянові – це підземні ходи, які, зі слів старожилів, мають розгалужену мережу в 7-ми напрямках. Ходи існують ще з незапам’ятних часів, нібито ще із татарської навали в них ховались місцеві жителі.
У 1923–1957 роках Троянів був районним центром у складі Житомирського округу Волинської губернії. Тут активно розвивалися кустарні промисли. Особливо поширеним було гончарство. Гончарні вироби місцевих майстрів: горщики, миски, глечики славилися далеко за межами губернії і продавалися на місцевому ярмарку.
Запрошуємо і вас дослідити цікаві місця нашої громади та трохи більше дізнатися про минуле нашого краю, адже подорож — це не лише знайомство з новими місцями, це створення нових спогадів!
