БЕЗБАР’ЄРНІСТЬ – це філософія суспільства без обмежень.
«БЕЗБАР’ЄРНІСТЬ – це філософія суспільства без обмежень. Це про внутрішню готовність створювати середовище, у якому комфортно всім.»
Словник безбар’єрності – одна з ключових елементів правильного спілкування з різними групами людей.
ПРАВИЛЬНО: дитина з особливими освітніми потребами (ООП)
НЕПРАВИЛЬНО: особлива дитина, інклюзивна дитина, дитина з інклюзією, інклюзятко.
Кожна дитина і доросла людина унікальні та особливі по – своєму, а тому в кожного з нас є власні індивідуальні потреби: комусь потрібно приймати вітаміни, комусь ховатись від сонця через алергію або не їсти полуниці, комусь потрібна тиша для концентрації, а комусь – класична музика. Якщо ми маємо на увазі саме інклюзивну освіту, то правильно говорити саме «діти з особливими освітніми потребами». І це до речі, єдиний випадок, коли конкретно говорити «особливий». Маємо акцентувати, що дитина з особливими освітніми потребами – це людина до 18 років, що потребує додаткової підтримки в освітньому процесі. Хто це може бути:
- Діти з інвалідністю;
- Діти з родин, що опинились у складних життєвих обставинах;
- Безпритульні діти;
- Діти, які живуть із ВІЛ/СНІД;
- Діти-сироти;
- Діти з дислексією ( порушення, за якого людині важко читати), дисграфією (порушення, за якого людині складно писати) чи дискалькуцією (порушення, виражене в нездатності людини до рахунку, розв’язання математичних задач);
- Діти, позбавлені батьківського піклування та інші.
Дитина, яка на деякий час випала з освітнього процесу через хворобу чи інші причини, теж стає дитиною з особливими освітніми потребами, бо може потребувати додаткового часу, аби наздогнати однолітків.
Дотримуйся принципу «Спочатку людина»!
Для безбар’єрної мови є таке просте правило, яке звучить так: «спочатку говоримо про людину, а не про її риси». Тобто у фразах та висловах спочатку згадуйте людину, а далі вже її ознаки, якщо це потрібно. Наприклад, людина з інвалідністю, юдина з ДЦП, людина з синдромом Дауна. Якщо ж ми говоримо, наприклад, «інвалід», ми по суті знеособлюємо людину, зводимо її особистість до якоїсь одної характеристики. Але насправді ж це не так.
Усі ми значно більше, ніж якась одна ознака.
