Законодавчі зміни щодо надання та використання відпусток
22 листопада 2023 року був прийнятий Закон №3494 (на основі законопроєкту №8313) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань». Що ж змінюється?
По-перше, збільшується термін перебування у відпустці без збереження зарплати за згодою сторін за сімейними обставинами. Якщо раніше така відпустка надавалась не більше 15 днів щороку, то тепер її тривалість збільшено до 30 днів. Крім того, статтю 26 доповнено абзацом:
«на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першої цієї статті. Тривалість такої відпустки буде визначатися за угодою сторін».
Тобто тепер саме в статті 26 буде прописана можливість надання відпустки без збереження зарплати на час воєнного стану за згодою сторін.
Не зовсім приємна річ для працівників. З дня набуття чинності цього закону відпустки без збереження зарплати за згодою сторін не будуть зараховуватись до відпускного стажу. Якщо раніше, наприклад, працівник весь рік перебував у відпустці без збереження зарплати за згодою сторін на час воєнного стану, то за такий період йому набігали дні щорічної основної відпустки. Відтепер такого не буде.
Наступна зміна. З'явиться ще одна підстава для надання обов'язкової відпустки без збереження зарплати. В статтю 25 Закону «Про відпустки» доповнено новим пунктом:
«працівникам, які стали до роботи після звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації надається відпустка тривалістю до 60 календарних днів».
Компенсація за невикористані відпустки мобілізованим працівникам
Ще одна зміна. З'явиться можливість виплати компенсації за невикористані відпустки мобілізованим працівникам у разі їх призову. Так статтю 24 Закону «Про відпустки» доповнено такою нормою:
«працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період або прийняттям на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв'язку з призовом на військову службу».
Тобто з дня набуття чинності цього закону, якщо працівник іде служити у ЗСУ, то йому може бути виплачена компенсація за невикористану відпустку, але тільки за бажанням такого працівника і тільки не пізніше останнього дня місяця, в якому такий працівник був увільнений від роботи через мобілізацію.
Наступна зміна стосується відпустки при народженні дитини. Тут будуть зміни у документальному підтвердженні для її надання. Так якщо відпустка надається батьку дитини, як який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір'ю дитини, то потрібно додатково надати заяву матері дитини та свідоцтво про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини. Якщо відпустка при народженні дитини надається бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати або батько яких є одинокою матір’ю або одиноким батьком, то також потрібна відповідна заява від одинокої матері чи одинокого батька такої дитини.
