Міфи про домашнє насильство.
«Звісно ж, він її б’є! А чого ще чекати від неблагонадійної родини?». «Ну вдарив, і що? Заради дітей можна й потерпіти. Головне, що батько в сім’ї є». «Всі жінки “пиляють” чоловіків — нема чого жалітися!». Чули коли-небудь подібні висловлювання?
Це упередження, пов’язані з міфами про домашнє насильство. Сьогодні поговоримо про найпоширеніші з них.
«Домашнє насильство стається лише у неблагонадійних родинах». Насправді соціальні межі, освіта і статус не впливають на те, станеться насильство чи ні. Будь-яка сім’я може потерпати від того чи іншого його різновиду.
«У шлюбі не буває сексуального насильства». Насправді свідоцтво про шлюб, діти, спільна власність — не привід маніпулювати. І у шлюбі, й поза ним секс має відбуватися з активної згоди обох сторін, інакше — це насильство.
«Потрібно залишатися разом заради дітей». Діти, які стають постійними свідками (а можливо, й постраждалими) домашнього насильства, точно не будуть щасливішими від тих, хто живе з одним із батьків, проте у спокої й любові. Насильство не проходить безслідно. Навіть якщо ви думаєте, що діти нічого не помічають, це може вплинути на все їхнє життя.
«Б’є — отже, любить. Так живуть усі». Насильство — це злочин, що карається законом, а не норма, ознака любові чи культурна особливість. Йому потрібно протидіяти, а не шукати виправдання, нав’язуючи постраждалій/-ому ще глибше відчуття сорому.
«Насильство — це коли б’ють». Насправді насильство може набувати різних форм: фізичної, психологічної, сексуальної й економічної. Ігнорування, контроль витрат, погрози — це також насильство, і реагувати на нього варто відповідно.
А які міфи про домашнє насильство траплялися вам? Як думаєте, на основі чого вони виникають?
