Міжнародний день пам’яті жертв ГОЛОКОСТУ
26 січня, напередодні Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту, працівники культури громади і староста Вертокиївського старостинського округу Валентина Гурківська вшанували пам'ять невинно закатованих жертв нацистського терору.
У липні 1941 року, щоб врятуватися від нацистів, до родин євреїв с. Кодня почали приїжджати родичі з Бердичева, Житомира, інших міст та містечок. Але лихо спіткало їх і там… У серпні 1941 року почалися масові розстріли єврейського населення. В коднянську синагогу гітлерівці почали зганяти людей, обіцяючи вивезти їх до Палестини, але замість цього вивозили в урочище, яке місцеві жителі називають Жовтий Яр, розташований між селами Кодня і Вертокиївка. Жінок і дітей розстрілювали окремо біля однієї ями, чоловіків – біля іншої. Ями копали військовополонені та самі євреї… За останніми дослідженнями, невинними жертвами розстрілів в Жовтому Яру стали 644 людини.
За спогадами жителів с. Кодня, живою залишилася лише вчителька-єврейка Віра Векслер, якій дала свій паспорт жителька села Віра Фадіївна Когут. Сім’я Сохацьких врятувала 20 дітей, сховавши їх у себе. Пізніше доньці родини Ніні Сохацькій було присвоєно звання «Праведник народів світу».
31 серпня 2002 року житомирською єврейською громадою встановлені два пам’ятники на місцях розстрілу євреїв.
В пам'ять про жертв Голокосту наша місцева поетеса, директор будинку культури-філії с. Іванківці Галина Бондар написала вірш «Жовтий Яр» та презентувала його присутнім на мітингу:
Жовтий яр, ти пам’ятаєш ті події
І пам’ятатимеш завжди.
Про ті нездійснені дитячі мрії,
Про ті обірвані людські надії
Розстріляних на цій землі.
Про гучні черги з автоматів,
Несамовитий крик дитяти
І матір, що закрила своїм тілом немовля.
Про батька, який чув ці пострілі здаля, чекаючи на ката,
Який в цей час мордує брата,
Знаючи, що обірветься скоро і його життя.
Про стогін з-під землі, який над яром линув,
Про сміх тих нелюдів-катів.
Про душі страчені, ні в чим не винні,
Про янгола, що до небес злетів…
